прилипання або зчеплення між різними за складом поверхнями. Міцний контакт одного матеріалу з іншим.
специфічний процес оксидизації металу під дією потоку струму в середовищі електроліту.
показник подрібнення певного матеріалу. Відношення кожної окремої частинки до загальної маси речовини. Важлива для рівномірного нанесення порошкової фарби.
хімічні речовини, які покращують технічні характеристики базової смоли. Завдяки ним, фарбу легше наносити, виникає менше недоліків покриття. Вони можуть бути різними в залежності від потреб. Яскравим прикладом є бензоїн: його додають для дегазації фарби. З ним на покритті не утворюється бульбашок чи кратерів.
речовини, які допомагають структурувати молекули у фарбі, сприяють створенню стійкої плівки. Існують хімічні системи SP-TGIC та SP-HAA.
умови з високим ризиком розвитку корозії через інтенсивне стирання та дію хімічних речовин (кислот та лугів)
іншими словами піч полімеризації. Устаткування, що забезпечує належну температуру для утворення довгих молекулярних звʼязків та міцної плівки у результаті цих обʼєднань між молекулами. Нагріваються до температури 250С.
замкнута конструкція, зроблена з електропровідного матеріалу. Електричне поле ззовні перерозподіляє заряди цієї клітки таким чином, що електрополе всередині зникає. Прилад винайшов англійський фізик Michael Faraday у 1836 році.
хімічна, електро-хімічна, фізико-хімічна взаємодія металу з навколишнім середовищем. Через окислення, тобто приєднання атомів кисню, метал руйнується та втрачає свої властивості.
одна з характеристик адгезії. Визначає зусилля, яке потрібно прикласти, щоб зруйнувати шар фарби.
речовина, що забезпечує щільність, блиск та ударостійкість. Приклади: кальцит, тальк, барій сульфат.
речовини, які забезпечують забарвлення. У виробництві порошкових фарб використовують неорганічні сполуки: оксид хрому, діоксид титану та ін.
речовини, що здатні утворювати довгі молекулярні звʼязки. До таких належать смоли (основа порошкової фарби), різні типи пластмас, каучук, гума.
обʼєднання кількох молекул в одну під дією високої температури, радіації або речовин-ініціаторів.
вид полімерів, що утворюються з продуктів нафтопереробки. Основний складник порошкової фарби, відповідають за утворення міцної плівки.
зовнішній вигляд фарби, форма її поверхні. Поділяється на гладеньку або з додаванням різних текстур.
умови, в яких має перебувати фарбований виріб. Воно різниться за факторами: освітлення (природнє чи неприроднє), вологості, солоності, абразивності та ін.
умови з підвищеним ризиком розвитку корозії через високу інтенсивність ультрафіолету та сильну солоність.
різновиди ефектів на покритті. Фарба запікається з видимими, але декоративними та рівномірними деформаціями на поверхні. У випадках текстури муару або антік – ще й сприяє захисту від подряпин.
здатність до псевдорозрідження. Порошок під дією газу поводиться як рідина. Завдяки флюїдизації порошкові матеріали краще наносяться на поверхню і їх легше транспортувати.
шар полімерної плівки, який наносять останнім, зазвичай прозорий лак. Підсилює захист від іржі та блиск поверхні.
утворення пухких та нетривких згустків речовини. Процес відбувається в рідких або газоподібних середовищах полімерів, які легко утворюють молекулярні звʼязки.
інструмент у дизайні, за допомогою якого обирають та поєднують кольори. Кольоровий спектр на ньому розкладений у порядку тону та температури.
символ струменево-абразивної обробки. Її застосовують для видалення окисів на металі.
символ абразивної очистки поверхні щіткою або іншим інтрументом. Застосовують для видалення окисів з металу.
захисний прошарок металу, зазвичай хрому або цинку, на виробі для підвищення антикорозійних властивостей.
маса усіх частинок порошку, розділених певним простором. Визначається за сумою обʼєму, яку займає сипуча речовина, проміжками між її частинками та порами всередині них.