skip to Main Content
Працюємо! Замовляйте!
Все буде Україна!

Дефекти викликані поганою підготовкою покриття

На початку кожного процесу фарбування будь-якого виробу здійснюється етап очищення поверхні. Можливо, це найбільш тривалий та клопіткий процес. Він вимагає багато уваги. Попри те, що порошкова фарба має властивості надійно захищати поверхню від пошкоджень, подряпин, ультрафіолету, вологи та не дозволяє корозійним процесам псувати метал, часто навіть найякісніша фарба може не виправдати очікувань, якщо знехтувати правилами її нанесення. Погане очищення поверхні – це найперший та найчастіший чинник появи дефектів. Готуючи поверхню до фарбування ми забезпечуємо якість, стійкість, еластичність та довговічність покриття, а відсутність зайвих решток забезпечує хорошу адгезію фарби з металом. 

Обов’язкові етапи створення порошкового покриття

Технологія створення порошкового покриття обов’язково повинна містити три етапи:

  • підготовка 
  • нанесення фарби 
  • полімеризація

Жоден з процесів не можна нічим замінити, або зовсім прибрати зі списку обов’язкових. 

Для кращого розуміння, чим дрібнесенькі часточки пилу на поверхні, які не прибрали, можуть завадити створити хороше покриття, варто згадати як відбувається зчеплення фарби з поверхнею. 

Фарбувальний порошок – це специфічні часточки суміші, в основі якої знаходяться смолисті речовини, пофарбовані додатковими пігментами та домішками. Вона утворена таким чином, щоб мати електропровідність та здатність набувати заряди. Це саме стосується і металевої поверхні. Якщо їм надати протилежні заряди – виникне сила притягання між цими двома категорично різними матеріалами. Вона міцно триматиме фарбувальний порошок прикріпленим до поверхні, допоки він не потрапить в піч полімеризації та не розплавиться там у фарбувальну плівку. Для того, щоб цей процес здійснився і на виріб осіла необхідна кількість фарби, яка зрештою при плавленні заповнить всю площу поверхні, потрібно щоб піщинки утворили максимально щільний шар. У разі, якщо на поверхні залишаться частки попередньої фарби, розводи від виробничих олій, сліди від механічних обробок та все інше, висока ймовірність того, що десь виникатимуть непрофарбовані місця. А отже – плюс дефекти в результаті всього процесу фарбування. 

За довгий час вдосконалення технології нанесення фарби, було прослідковано чинники виникнення дефектів та шляхи їх уникнення. І більшість починаються саме з неправильної підготовки поверхні. 

Підготовка поверхні

Сьогодні представлений широкий спектр варіантів обробки металевої поверхні. Сам етап підготовки можна розбити на кілька підетапів, головним завданням яких є змити бруд та нанести неорганічний шар конверсійного покриття, що покращить ступінь захисту металів.

Зачистка металу

Це може стосуватися саме залишків фарби, шліфувального пилу або іржі, яка дуже швидко з’являється на голому металі. В такому разі використовують сталеві щітки, піскоструминну або дробоструминну чистку, механічне шліфування. Вони дозволяють позбутися масштабних забруднень, нерівностей поверхні, шорсткості та підготувати її до наступного етапу очищення. Цей тип також називають механічною очисткою. Методи очистки прийнято розділяти на механічні та хімічні. Механічні методи очистки – це грубий тип зняття з верхнього шару металу завдяки дії абразивів. Це можуть бути абразивні диски, круги, тканини, дротові щітки, або струминна обробка. Вони певною мірою здирають тоненький шар металу. Завдяки цьому підвищується в рази адгезія фарби з поверхнею, оскільки метал набуває певної шорсткості. Існує варіант механічного очищення рідинами, які подаються під високим тиском. 

Протирка або занурення в знежирювальні засоби

Цей процес полягає в тому, щоб зняти шар маслянистих розводів і залишків жиру. Навіть сліди від пальців можуть спричинити погане зчеплення плівки при полімеризації, що своєю чергою спричинить затримку повітря між фарбою та покриттям. В процесі використання виробу під дією інших згубних чинників, на цьому місці може з’явитися дефект. Цей тип підготовки поверхні належить до хімічного методу, адже використовуються спеціальні розчинники. Вони абсолютно екологічні та не шкодять здоров’ю людей, але у свій же час допомагають впоратися з розщепленням жирів на поверхні. 

Конверсійне покриття

Його важливість полягає в запобіганні корозійним процесам за період транспортування металу на етапи фарбування та полімеризації, підвищенні адгезії при формуванні фарбувальної плівки, а також додатковому захисті металу в процесі подальшої експлуатації.

Фосфатування

Фосфатування застосовується перш за все щоб краще закріпити фарбу. Сталеві поверхні зазвичай обробляють фосфатом заліза, а алюмінієві –  хрому (що також називають хромуванням).

Фосфатування – полягає в обробці матеріалу методом утворення плівки з кристалів фосфорно кислотних солей. Вважається, що цей тип обробки допомагає підвищити в рази стійкість до корозії. Таке покриття наноситься електрохімічним способом, методом занурення оброблюваного виробу в спеціальний розчин. 

Хроматування

Хроматування – обробка саме тонким шаром хрому. Така обробка теж призначена для підвищення показників якості металу. Також його часто застосовують задля створення особливих декоративних властивостей. Але більше такий вид підходить алюмінієвим виробам. А от у співпраці з порошковою фарбою  це справжня бомба проти утворення іржі. Спершу розчин створює жовтуватий чи навіть зеленуватий відблиск поверхні, а в кілька шарів навіть наліт. Але це не стає на заваді привабливості фарбувального матеріалу.

Хромування алюмінію

Проблематика створення конверсійного покриття на поверхні алюмінію полягає в тому, що алюміній, сам по собі, схильний до створення власної захисної плівки. Її можна схарактеризувати як оксидну плівку. Вона абсолютно не дружить із хромуванням і заважає порошковій фарбі утворювати належне якісне покриття. 

Таким чином виходить, що хромування можна нанести безпосередньо на метал, який пройшов всі етапи очищення та ще не встиг поринути у процеси окислення. Часто до перерахованих вище (механічної та хімічної обробки) додається ще етап травлення та нашарування цинком. Цинкатна обробка, що межує з азотнокислотним травленням,  створює підґрунтя для нанесення хрому. 

Звісно, складність етапу підготовки полягає в тому, що якість можна перевірити тільки в процесі експлуатації. 

Найбільш поширені помилки при підготовці поверхні:

  • якщо недостатньо знежирити поверхню, існує висока ймовірність нерівномірного прилягання фарби до поверхні та утворення дефектів у вигляді кратерів, а також це впливає на низьку адгезію покриття;
  • використання жорсткої води для промивання може викликати небажані процеси окиснення та запустити корозію прямо під антикорозійним покриттям;
  • підвищена вологість в приміщенні, де відбувається підготовка, матиме схожий результат;
  • якщо після промивки пропустити етап сушки або недостатньо просушити виріб, можуть утворюватися бульбашки на покритті;
  • неправильне виконання фосфатування чи хромування може пришвидшити процеси розпаду фарби, а не краще закріпити її, також важливо звернути увагу на те, що певним металам підійде один тип конверсійного покриття, а для деяких – вони будуть протипоказані. Наприклад, для алюмінію краще застосовувати хроматування.

Зрештою, якщо дотримуватись всіх правил, можна з легкістю уникнути дефектів та заслужити хвалу користувачів за довговічну службу покриття. 

Дізнайтесь, яка саме фарба Вам потрібна!
Back To Top